Східне узбережжя Хортиці майже всюди усіяне чисельними гранітними валунами різних розмірів. Але серед всіх цих каменів виділяється один, розташований біля берегу між балками Ушвива і Велика Молодняга. Особливість його в тому, що в камені зроблений рівний круглий отвір діаметром 30 см і завглибшки 50 див. Отвір явно має рукотворний характер. Заглиблюючись у камінь, цей отвір злегка відхиляється вниз, доходячи до невеликого поглиблення на дні.
За версією запорізького краєзнавця Юрія Вілінова, це поглиблення в камені було зроблене не просто так, а з важливою метою – для створення навігаційного вогню – прообразу сучасних маяків! Якщо налити в поглиблення горючу рідину, наприклад, масло або жир, і підпалити її, вогонь буде видно з відстані багатьох кілометрів вниз за течією Дніпра. Це досягається особливим орієнтуванням отвору в камені і його місцем розташування – з цього місця світло поширюватиметься максимально ефективно, покриваючи все дніпровське русло униз за течією практично до південного краю острову Хортиця.
Такий маяк міг використовуватися нашими далекими пращурами для попередження про наближення ворога, так, як використовувалися козацькі вишки-бекети. Тільки цей сигнал могли бачити не з суші, а з води. Також цей маяк міг використовуватися і для сповіщення про наближення до небезпечної водної ділянки з чисельними перешкодами у вигляді надводних і підводних скель, які і зараз видно вище за течією, навпроти Совутиної скелі, де знаходилося колись ціле скіфське городище, що контролювало важливу річкову переправу. Таким чином, цей стародавній маяк міг діяти вже в скіфський час.