Скелі острова Хортиця

Деталі

Перегляди: 43782

Найвеличнішою формою рельєфу дніпровського узбережжя безперечно є хортицькі скелі. Ці масивні гранітні утворення захоплюватимуть вас щоразу, як наблизитесь до них. Стоячи на високому скелястому урвищі над величним Дніпром, слухаючи шум вітру й дніпрових вод, починаєш по-справжньому відчувати всю міць цих древніх супутників ріки. Тільки вдумайтесь – вік скель, що висяться над Дніпром на острові Хортиця й правому березі Старого Дніпра навпроти острова – більше 2,5 мільярдів років (для порівняння, вік Сонячної Системи – близько 4,6 мільярдів років). Ровесників хортицьких скель немає більше ніде на планеті! Основа скель Хортиці – Український кристалічний щит, найдавніша ділянка протоматерика Мегагеї, яка зберіглася в первинному вигляді і виходить на денну поверхню в північній і північно-західній частині Хортиці. Ці скелі настільки древні, що не мають в собі слідів навіть найпримітивнішого життя! Коли утворювались ці породи, на Землі не було навіть кисневої атмосфери. Прогулюючись скелями, ви можете буквально доторкнутися до моменту зародження життя на Землі. Ці древні утворення збереглися в тому вигляді, якими були в ті часи.

Як уже зазначалось раніше, скелі розташовані переважно в північній і північно-західній частині Хортиці по береговій лінії, а також на правому березі Старого Дніпра навпроти острова. Висота скель досягає 40 – 50 метрів над рівнем Дніпра, їх висота поступово знижується з півночі на південь острова. Основа острова Хортиця являє собою пласку гранітну плиту, нахилену під кутом з півночі на південь. У північній частині острова ця плита виходить на поверхню, ближче до центральної частини вона практично сягає рівня дніпровських вод, а далі до півдня острова входить глибоко під землю, стаючи невидимою під товщею осадових порід. Скельові породи острова представлені в основному гранітами та гнейсами.

Найбільш примітні скелі Хортиці мають власні назви. Серед них – скелі Чорна, Лазні, Верхня Голова, Совутина, Ушвива, Думна, Середня Голова, Нижня Голова, Гавунівська, Наумова, Копичевата. Деякі правобережні скелі також мають назви – Отара, Рогози, Канцерівська. Багато назв скель беруть походять ще з часів козацтва (Совутина, Наумова та інші), назви частини скель завдячують своєму розташуванню (Верхня, Середня, Нижня Голова) або своєму зовнішньому вигляду (Отара, Копичевата).

Деякі зі скель на Хортиці прямовисні, й спуститись по них без спеціального екіпірування неможливо, деякі ж легко прохідні й дозволяють подорожувати краєм острова, пересуваючись уздовж скель, піднімаючись на високі схили чи спускаючись до води. Мандрівка хортицькими скелями – захоплююча пригода, яка щоразу приносить нові емоції та враження. Прийшовши на будь-яку з високих скель і спустившись нею, ви виявите незвичайний, невідомий вам досі світ, що існує незалежно від решти природи. Тут немає звичних нам рослин, тут ростуть скельні й пустельні мохи, трави й квіти, на цих скелях мешкають плазуни й земноводні. Гранітні валуни різних масштабів, від розмірів футбольного м'яча до житлового будинку, що лежать на обривах, здається, ось-ось впадуть у дніпровські води. Подекуди видно гладенькі горбки – бульбашки, що утворились ще коли ці скелі були гарячою магмою. В деяких місцях видно тріщини, розломи, гроти й навіть печери. На схилах хортицьких скель можна усамітнитись, відокремившись від світу метушні, й відпочити, слухаючи шум води і спів птахів, спостерігаючи за чайками, що пролітають у небі. Коли стоїш біля підніжжя скелі, здається, що скелі ведуть прямо в небо.

Найвищі скелі знаходяться в північно-західній частині Хортиці. Але окремої уваги заслуговують і скельні ландшафти північно-східного сегмента острова. На відміну від західних скель, тут вони дещо нижчі, частіше зустрічаються прямі виходи до берега Дніпра. Але найцікавіше, що тут берег Дніпра усіяний сотнями та навіть тисячами кам'яних валунів. Кам'яні розсипи покривають піщаний берег від ущелини Січові Ворота до скелі Ушвива, на якій стоїть міст Преображенського. Далі нагромадження валунів також спостерігаються, але дещо рідше. Ці численні камені принесено сюди льодовиком, який, пройшовши до межі нинішнього м. Дніпропетровська і зупинившись там, почав танути. У товщі льодовика за час його просування накопичилась безліч каменів і валунів, які при таненні льодовика були принесені потужним водним потоком до берегів Хортиці, що розділяє Дніпро на два рукави. Врізавшись у берег острова, валуни зупинились у східній частині узбережжя, й перебувають тут і нині. Таким чином, на Хортиці є не тільки свідки зародження життя на Землі – скелі Українського щита, але й свідки одного з суворих льодовикових періодів. Камені, хаотично розкидані по берегу й мілководдю, створюють мальовничу панораму Дніпра.

Дніпровські пороги – відомі у всьому світі скелі посеред Дніпра, що простягнулись від межі сучасного міста Дніпропетровська до острова Хортиця. Пороги, що перегороджують шлях судноплавству, були затоплені водами Дніпровського водосховища під час будівництва ДніпроГЕСу в 30х роках ХХ століття. У місці, де знаходились пороги, Дніпро був гірською річкою, яка з гуркотом обрушувала потоки води на величезні кам'яні утворення. Після затоплення порогів, Дніпро перетворився на спокійну річку з невеликою швидкістю течії. Але незважаючи на те, що пороги були затоплені, скелі, які повністю подібні за будовою з порогами і по суті є їх залишками, але в менших масштабах, збереглися поблизу острова Хортиця. Це – скелі Три Стовпи, Два Стоги, острів Дубовий, скеля Середня, острови Скопцева та Перейми, острови Зітхання, й серія інших, більш дрібних надводних і підводних скель. Розташувавшись посеред русла Дніпра, ці гранітні острови перепиняють шлях потоку води, як це робили пороги. І, незважаючи на менший розмір скель і перепад висот, вода під час скидання з шумом розсікає ці залишки порогів, перетворюючись на швидкий потік. Ближче до центральної частини острова русло обох рукавів Дніпра розширюється, течія води стає більш спокійною, і Дніпро спрямовує свої води на південь.

Практично вся західна частина Хортиці покрита скелями, за винятком південно-західного сегмента, де знаходяться плавні. Чим південніше ви просуватиметесь, тим нижчими будуть скелі й тим ближчими будуть води Дніпра. Пройшовши острів з півночі на південь, можна побачити на власні очі й відчути, як острів нахилений під кутом. Це також добре видно при обході острова з води. Знижуються і скелі острова, і скелі протилежного правого берега. На півдні центральної частини скелі практично зникають, вгрузаючи в товщу землі. На межі скель, степу й плавнів лише зрідка скелі виходять на денну поверхню біля самого берега Старого Дніпра. Але не варто забувати – там, де скелі не виходять на поверхню, вони проходять під землею. Весь острів стоїть на величезній гранітній плиті, товщина якої сягає декількох кілометрів, а вік гранітів співставний з віком нашої планети. З вершин скель відкриваються чудові панорами, а скелясті схили й підніжжя – безперечно, найвідокремленіші, після плавневого лісу, місця на Хортиці. Скелі Хортиці – це висота як духовна, так і матеріальна; могутність, яку випромінюють древні граніти, і вічність – адже хто повірить, що ці кам'яні велетні коли-небудь зникнуть, проживши ось уже майже три мільярди років?